Ноосфера

Цукровий діабет

У нормі цукор крові повинен бути від 3,3 до 5,5 ммоль/л. Після їжі він повинен бути не більше ніж 7,8 ммоль/л. Якщо ці показники вищі - це означає, що є гіперглікемія. Згідно з рекомендаціями ВООЗ (1999) виділяють три категорії гіперглікемії: цукровий діабет, порушена толерантність до глюкози та порушення глікемії натщесерце.

Цукровий діабет — це захворювання обміну речовин, в основі якого лежить хронічна гіперглікемія. Поширеність цукрового діабету складає близько 4—5% у розвинених країнах світу. Відомо, що у осіб після 65 років захворюваність на діабет складає близько 10—15%. У 2000 році кількість хворих на діабет становила 175 млн., згідно з прогнозом міжнародного інституту діабету (Мельбурн) на 2010 рік — 240 млн., а на 2030 рік ця цифра складе 300 млн. чол.

Якщо інсуліну немає, то глюкоза в клітину увійти не може. Тому, в крові збирається ії велика концентрація. Глюкоза у великих кількостях діє токсично на організм, в тому числі тому що забирає на себе воду. Сечі стає дуже багато, у той час коли клітки зневоднені. З'являється спрага. От чому люди, страждаючі цим захворюванням, багато п'ють і мочаться. Такий стан може викликати кому (людина втрачає свідомість та пригнічуються життєвоважливі функції ).

Виділяють два типи діабету: І (інсулінозалежний) 10—15% хворих та ІІ (інсулінонезалежний ) 85-90% хворих.

Цукровий діабет І типу, за новітніми данними*, є автоімунним захворюванням, пускову роль в якому відіграє вірусна інфекція. Віруси викликають руйнацію інсуліно-продукуючих клітин підшлункової залози. На цій основі формується абсолютна інсулінова недостатність (інсуліну не виробляється взагалі), внаслідок чого виникає необхідність вводити його в вигляді ін’єкцій. Немало важливу роль у виникненні цього грає роль стрес, тому що гормон стресу - адреналін - є антагоністом інсуліну. Тобто, як тільки адреналіну стає в організмі багато, в цей час пригнічується вироблення інсуліну. Стрес є ключом до розвитку цукрового діабету. Першим типом, інсулінозалежним діабетом, як правило, хворіють діти, підлітки або молоді люди.

Цукровий діабет ІІ типу — захворювання, в основі якого лежить інсулінорезистентність та недостатність функції бета-клітин. Інсулінорезистентність у переважної більшості хворих генетично обумовлена. Захворювання зазвичай починається на тлі ожиріння. В цьому випадку стрес теж є як би сприяючим чинником. Другим типом, інсулінонезалежним діабетом, частіше, хворіють люди літнього віку. В цьому випадку інсулін виробляється, але його недостатньо.

Ускладнення діабету

Діабет страшний саме своїми різноманітними ускладненнями. Не має в організмі органів і тканин, що не вражались би при цукровому діабеті.

Приклади:

Система зору Спочатку людина втрачає гостроту зору, потім можуть бути крововиливу, може навіть статися відшарування сітківки. Цукровий діабет - найчастіша причина сліпоти у людей.

У нирках склерозуються судини, в сечі виявляється білок, що приводить до набряків на обличчі і так далі.

Поразка ніг характерна для хворих страждаючих діабетом 2-го типа. За рахунок склерозу судин утворюються некротичні, не заживаючі виразки, що і приводить до утворення гангрени. Більше 40% ампутацій нижніх кінцівок є наслідком синдрому діабетичної стопи.

Нерви вражаються з тієї ж причини. Хворі відчувають болі в руках і ногах, аж до того, що вони не можуть ними рухати.

Інфаркти, інсульти, енцефалопатії у діабетиків виникають надзвичайно часто, особливо, якщо цукровий діабет не компенсований, тобто, коли у хворих високий відсоток цукру в крові.

Лікування

Фармакотерапія цукрового діабету спрямована на посилення секреції інсуліну та пероральному прийомі цукрознижуючих засобів є основою терапії цукрового діабету ІІ типу, діабеті ІІ типу і заміщення дефіциту інсуліну при діабеті І типу.

Основою лікування цукрового діабету І і ІІ є дієтотерапія. Вона має бути фізіологічною, адекватною до енерговитрат, розрахованою на "ідеальну" масу тіла з урахуванням статі, віку, професії. Передбачається обмеження рафінованих вуглеводів, стабільний режим фізичної активності та харчування, достатнє вживання харчових волокон, обмеження жирів тваринного походження.

Особливістю дієтотерапії хворих на цукровий діабет І типу є постійність добової енергетичної цінності, співвідношення основних компонентів їжі. Дієта при діабеті ІІ типу з надмірною масою тіла має бути низькокалорійною, особливо за рахунок жирів тваринного походження.

Важливим компонентом терапії цукрового діабету є дозоване фізичне навантаження. Воно сприяє засвоєнню глюкози, поліпшує кровообіг, активує схуднення, знижує дозу цукрознижувальної терапії. Фізичні навантаження мають бути під лабораторним контролем, а також коригуватись дозою цукрознижувальних засобів, приємними для хворого і не обтяжливими для їх виконання.

*Актуальні питання діагностики та лікування цукрового діабету П. М. Боднар, д.м.н., професор, Г. П. Михальчишин, к.м.н.

Кафедра ендокринології Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця,Київ

На інші сторінки 9 класу